Physics
Комптонівське розсіяння
Фотон б'є по вільному електрону і йде з меншою енергією та більшою довжиною хвилі. Зсув залежить від кута, а не від енергії.
Що відбувається
Три стрілки, що замикаються в трикутник: падаючий фотон, розсіяний і електрон. Їхні довжини - імпульси, тож замикання і є фізика. Зсув довжини хвилі дорівнює комптонівській довжині на (1 − cos θ) і від енергії падаючого фотона не залежить зовсім - класична хвиля не дала б зсуву взагалі. Фіолетова пелюстка - Клейн–Нішіна: ймовірність кожного кута, завалена вперед і тим сильніше, чим вища енергія. Постріляй фотонами, і гістограма наросте форму, яку бачить справжній детектор, з обривом на комптонівському краї. Тут фотони летять по одному й розсіюються в КОНУС: полярний кут - за Клейном–Нішиною, азимут - будь-який; детектор на плечі бачить лише те, що потрапило в його конус 6°, його спектрометр вирощує пік на E′(θ), який їде, коли тягнеш плече, а швидкість лічби росте, коли плече йде вперед, - це пелюстка, зібрана з фотонів.
Рівняння модуля
Рівняння λ′ − λ = (h/m_e c)·(1 − cos θ) = 2.4263 pm·(1 − cos θ) E′ = E / (1 + (E/m_e c²)·(1 − cos θ)) cot φ = (1 + E/m_e c²)·tan(θ/2) dσ/dΩ = ½r₀²·(E′/E)²·(E′/E + E/E′ − sin²θ)
