MakarovSuites
Українська
EnglishDeutschРусскийУкраїнськаFrançaisEspañolItalianoPolski
Зв’язок і ліцензії

Earth

Вуглець і кислотність океану

Пропускайте повітря із заданим CO2 крізь склянку морської води на лабораторному столі і дивіться, як змінює колір індикатор. Розчинений вуглець і лужність води задають її pH і частки розчиненого CO2, гідрокарбонату й карбонат-іона за опублікованими константами Люкера, Діксона, Мілеро, Вайса і Мучі; фактор Ревелла пояснює, чому тиск CO2 у воді росте вдесятеро швидше за її вуглець. Підніміть CO2 у повітрі — карбонат-іон спадає, доки біля чотирьох тисяч мікроатмосфер вода не перестане утримувати арагоніт: черепашка на дні починає розчинятися, і її дві одиниці лужності на кожен вуглець буферують воду назад трохи нижче насичення. Холодна вода того ж складу тримає менше карбонату. Вуглець у воді, черепашці й повітрі зберігається до округлення.

Вуглець і кислотність океану — Зображення з програми
Зображення з програми

Що відбувається

Кілограм морської води з лужністю 2300 мкмоль/кг і 2000 розчиненого неорганічного вуглецю при 25 °C і солоності 35. pH за загальною шкалою розв’язує TA = DIC (K1 h + 2 K1 K2)/(h² + K1 h + K1 K2) + B_T K_B/(K_B + h) + K_w/h − h бісекцією, з K1 і K2 за Люкером та ін. (2000), K_B за Діксоном (1990), бором Упстрема, K_w за Мілеро (1995), K0 за Вайсом (1974) і добутком арагоніту за Мучі (1983). Газообмін релаксує розчинений CO2 до K0 pCO2_air; черепашка з 2 г арагоніту розчиняється зі швидкістю k (1 − Omega)^1.5 при Omega < 1, додаючи один вуглець і дві лужності на одиницю. RK4 з кроком 1 хв.

Що спробувати

Підніміть CO2 у повітрі і дивіться, як змінюється індикатор; порівняйте карбонат-іон за двох температур; переведіть воду за насичення і дивіться, як черепашка розчиняється і буферує її; прочитайте фактор Ревелла.

Модель та її обмеження

Рівноважна хімія з опублікованими константами при одній атмосфері, без біогенів, органіки й кальциту, один час обміну, зосереджений закон розчинення. Значення — цієї ідеалізованої склянки.

Рівняння модуля
Рівняння
TA = DIC·(K1·h + 2K1·K2)/(h² + K1·h + K1·K2) + B_T·K_B/(K_B + h) + K_w/h − h
pCO2 = [CO2]/K0,  Ω = [Ca]·[CO3]/K_sp
dDIC/dt = (K0·pCO2_air − [CO2])/τ + R,  dTA/dt = 2R
R = k·(m/m0)^(2/3)·(1 − Ω)^1.5 for Ω < 1,  Revelle = (dp/p)/(dDIC/DIC)

Інші експерименти

До каталогу
Розсіювання домішки в повітрі — Зображення з програми

Earth

Розсіювання домішки в повітрі

Дивіться, як дим труби цегельного заводу пливе на світанку над містечком на схилах. Гарячий викид піднімається за формулою підйому факела Бріґґса, потім вітер несе його за течією, а турбулентність вибраного класу Пасквілла перемішує його до землі: сонячного нестійкого ранку він петлями опускається в межах кількох сотень метрів, у нейтральний — торкається містечка за пару кілометрів, тихої стійкої ночі розтікається віялом угорі й ледве сягає дахів. Нехай затримувальний шар інверсії замкне його над будинками — або поставте цей шар нижче факела, і містечко залишиться чистим. Стрічка над дахами малює приземну концентрацію поруч із гауссовим факелом, станція її вимірює; при однорідному вітрі й сталому K шар виходить точно на усталений факел із приземним максимумом 2Q/(eπuH²). Зупиніть джерело і дивіться, як залишок видуває з долини; викинута маса завжди дорівнює тій, що в повітрі, осілій і тій, що пішла.

Рослинність, вода й клімат — Зображення з програми

Earth

Рослинність, вода й клімат

Пройдіться маленькою планетою, вкритою маргаритками, поки її сонце стає яскравішим. Чорні маргаритки поглинають сонячне світло й гріють себе та планету, білі відбивають його й лишаються прохолодними; обидві найкраще ростуть при 22,5 °C. Тож слабке молоде сонце зустрічають чорні маргаритки, яскраве старе — білі, а між ними обидві разом утримують планету в межах кількох градусів від оптимуму, тоді як гола планета нагрілася б на сорок, — гілка співіснування за замкненою формулою на дошці, з місцевими температурами рівно на 5 К по обидва боки від оптимуму. Посуньте сонце за 1,54 — і білі зникнуть одним стрибком; знову притемніть його — і вони повернуться лише при 1,22: проведіть розгортку й подивіться, як малюється гістерезис. Перемкніться на пустелю: рослини приносять власний дощ, і при тій самій кількості опадів стійкі й зелена савана, і гола пустеля, доки посуха не перекине зелену назавжди. Площі обліковуються з точністю до округлення.