Earth
Дрейф материків
Поверніть материк навколо його полюса Ейлера й дивіться, як розкривається океан: точки біля полюса майже не рухаються, далекі ідуть на повній швидкости, плита точно зберігає форму й площу, а те саме обертання назад знову закриває океан. Переставте полюс, змініть швидкість, дайте другій плиті власний рух і прочитайте швидкість розкриття між берегами.
Що відбувається
Два навчальні материки на глобусі — жорсткі плити, кожна обертається навколо свого полюса Ейлера зі своєю швидкістю. Контур ставиться на момент t поворотом Родріга його початкових вершин, тож відстані всередині плити та сферична площа контуру (надлишок віяла сферичних трикутників) зберігаються точно, а обернений поворот повертає його. Швидкість точки — ω·R·sin Δ, де Δ — її кутова відстань від полюса; океан між двома позначеними береговими точками вимірюється по великому колу, а швидкість розкриття — аналітична похідна цієї відстані. Межі плит не розраховуються: це кінематика на сфері, не динаміка мантії.
Що спробувати
Запустіть дрейф і дивіться, як берег біля полюса повзе, а далекий край мчить; прочитайте швидкість розкриття, потім оберніть обертання й закрийте океан. Поставте полюс плити B на материк, щоб він крутився на місці.
Модель та її обмеження
Жорсткі плити без деформації, полюси Ейлера нерухомі в системі мантії, без меж плит і серединних хребтів; два материки та їхні рухи — навчальна конфігурація, не реконструкція.
Рівняння модуля
Рівняння r′ = r·cos θ + (k × r)·sin θ + k·(k·r)·(1 − cos θ) v = ω × r, |v| = ω·R·sin Δ tan(E/2) = a·(b × c)/(1 + a·b + b·c + c·a) d = R·arccos(a·b)
