Physics / Astronomy
Гравітаційні хвилі
Тісна подвійна падає по спіралі, а її квадрупольна хвиля йде площиною із запізненням: дворукавна спіраль стискається, а запис детектора цвірінькає.
Що відбувається
Полотно - не гумова плівка: висота в кожній точці дорівнює деформації h+, яку там дає квадрупольна формула, у ту мить, коли хвиля, що туди прийшла, покинула подвійну систему. Із запізнення випливає все, що видно: рисунок - спіраль, а не кільце, що дихає, зовнішні витки старші за внутрішні, а перед фронтом площина ще рівна й нічого не знає. Орбіта осідає, спіраль стискається, запис детектора цвірінькає, частота й амплітуда зростають разом: подвійна, що обертається з частотою f, чутна на 2f, бо масовий квадруполь повертається до себе через півоберта. На останній стійкій орбіті постньютонівському наближенню сказати більше нічого: модель припиняє обертання й переходить у дзвін, чесно позначений як тон, а не як результат числової відносності.
Рівняння модуля
Рівняння da/dt = −(64/5) G³ m₁ m₂ (m₁ + m₂) / (c⁵ a³) (Peters) f_GW = 2 f_orbit, h ∝ (G M_c)^(5/3) f^(2/3) / (c⁴ d) Чиркування гравітаційної хвилі: частота f зростає, коли орбітальний розмір a зменшується
