MakarovSuites
Українська
EnglishDeutschРусскийУкраїнськаFrançaisEspañolItalianoPolski
Зв’язок і ліцензії

Earth

Ланцюжок вулканічних островів

Рухайте океанічну плиту над мантійним плюмом і прочитайте залишений ланцюжок: відстань на різницю віків — швидкість плити, острови просідають з остигаючою літосферою й розмиваються над морем, доки старші не стануть підводними горами, а зміна курсу в 40 млн років згинає ланцюжок рівно на зміну азимута, не чіпаючи старих островів. Дайте плюму дрейф — ланцюжок зміститься з ним.

Ланцюжок вулканічних островів — Зображення з програми
Зображення з програми

Що відбувається

Океанічна плита рухається над мантійним плюмом із заданою швидкістю й азимутом (1 см/рік — це 10 км за млн років). Щомільйона років над плюмом зароджується новий острів, і кожен острів їде з плитою, набираючи вулканічний об'єм за гаусовою подачею плюму, доки він у його досяжності; він стоїть конусом заданого ухилу на дні 4 км, просідає з остигаючою літосферою як k·(√(t + 1) − 1) і втрачає висоту від ерозії, доки він над морем, причому розмитий об'єм врахований так, що об'єм плюс розмите дорівнює вилитому. Плита повертає на новий азимут у заданий момент; плюм може дрейфувати. Довжина ланцюжка на вік старшого острова — швидкість плити, а згин — зміна азимута.

Що спробувати

Дивіться, як росте ланцюжок і тонуть старші острови; у 40 млн років курс змінюється, і ланцюжок згинається на зміну азимута. Дайте плюму дрейф і побачте зміщення ланцюжка.

Модель та її обмеження

Плюм зі сталою подачею й гаусовою досяжністю, конуси одного ухилу, закон просідання з квадратним коренем і ерозія, лінійна за висотою; без згину, без росту рифів, без відтворення справжнього ланцюжка.

Рівняння модуля
Рівняння
dx/dt = v,  v = 10·u (km/Myr per cm/yr)
dV/dt = Q·e^(−d²/r_p²)
H = (3·V·tan²φ/π)^(1/3)
z = H − D − k·(√(t + 1) − 1) − Δh

Інші експерименти

До каталогу
Осадовий басейн — Зображення з програми

Earth

Осадовий басейн

Дивіться, як за десять мільйонів років заповнюється басейн довжиною 100 км: фундамент опускається тим швидше, чим далі від шарніра, осад приходить біля шарніра і розповзається вниз по схилу дифузією, швидше на суходолі, ніж під водою, і кожні чверть мільйона років лягає маркувальний пласт. Пісок лишається біля джерела, мул іде далі; пористість вичавлюється з глибиною, тож ущільнена товща вища за тверде, що вона містить. Підніміть море — берег відступить; потройте знесення — басейн переповниться і переллється за дальній край. Поданий, винесений і утриманий осад сходяться до округлення, а дифундуючий горб росте своєю дисперсією рівно на 2 K t.

Складчастість пластів — Зображення з програми

Earth

Складчастість пластів

Стискайте вздовж пласт пісковику 100 м, у сто разів в’язкіший за свою глину: росте кожна закладена довжина хвилі, але найшвидше та, що близька до біотівської 2 pi h (eta_l / 6 eta_m)^(1/3), і пласт випучується в правильні складки, амплітуда яких — експонента росту, накопиченого за історію стискання. Подвойте товщину — складки подвоять довжину хвилі; підніміть контраст — вони подовжаться як кубічний корінь; зніміть контраст — пласт лише товщає разом із матрицею. В’язка потужність стискання читається у ватах на метр складки.

Метаморфізм — Зображення з програми

Earth

Метаморфізм

Занурюйте глину на кілометр за мільйон років по геотермі 25 K/км, потримайте і підніміть назад: її точка іде по сітці фацій тиск-температура, хлорит поступається біотиту, гранату і ставроліту зі зсувом рівноважних часток, а оскільки швидкість реакції падає в тисячу разів між 600 і 400 градусами, пікова асоціація виноситься на поверхню майже неторканою — трохи сильніше переробленою за повільного підйому. Поглибте занурення за холодного градієнта — шлях піде в блакитні сланці; дайте плутону прогріти неглибоку породу — вона спечеться в роговик; потримайте зразок ізотермічно — його частки релаксують за замкненою експонентою.