MakarovSuites
Українська
EnglishDeutschРусскийУкраїнськаFrançaisEspañolItalianoPolski
Зв’язок і ліцензії

Earth

Складчастість пластів

Стискайте вздовж пласт пісковику 100 м, у сто разів в’язкіший за свою глину: росте кожна закладена довжина хвилі, але найшвидше та, що близька до біотівської 2 pi h (eta_l / 6 eta_m)^(1/3), і пласт випучується в правильні складки, амплітуда яких — експонента росту, накопиченого за історію стискання. Подвойте товщину — складки подвоять довжину хвилі; підніміть контраст — вони подовжаться як кубічний корінь; зніміть контраст — пласт лише товщає разом із матрицею. В’язка потужність стискання читається у ватах на метр складки.

Складчастість пластів — Зображення з програми
Зображення з програми

Що відбувається

Жорсткий шар у м’якшій матриці при стисканні вздовж шару, за теорією Біо: форма шару — сума 96 косинусних мод на області 24 км, засіяних метровими некогерентними амплітудами; кожна мода росте з кінематичною швидкістю плоского стискання плюс швидкість Біо 4(η_l − η_m)·ε·h·k/(η_l·h³·k³/3 + 4η_m), поки область коротшає, а шар товщає як e^(εt), тож кожне хвильове число дрейфує. Мода-переможець задає виміряну довжину хвилі, що порівнюється з домінуючою довжиною Біо 2π·h·(η_l/6η_m)^(1/3); підсилення кожної моди — також експонента квадратури її швидкості. Одна секунда досліду — один мільйон років; прогін зупиняється за 50 % стискання.

Що спробувати

Дивіться, як шум складається у складки однієї довжини хвилі, і прочитайте її проти Біо; подвойте товщину, підніміть або зніміть контраст і порівняйте.

Модель та її обмеження

Лінійна (малоамплітудна) теорія, доведена до видимих амплітуд, ньютонівські в’язкості, один шар без тяжіння, зриву і руйнування. Довжини хвиль — лінійного відбору.

Рівняння модуля
Рівняння
dA_k/dt = (ε + q_k)·A_k,  q = 4(η_l − η_m)·ε·h·k/(η_l·h³·k³/3 + 4η_m)
k(t) = k_0·e^(εt),  h(t) = h_0·e^(εt),  L(t) = L_0·e^(−εt)
λ_d = 2π·h·(η_l/6η_m)^(1/3)
A(t) = A_0·exp(∫(ε + q(k(t), h(t)))·dt),  P = 4η_l·ε²·h·L

Інші експерименти

До каталогу
Метаморфізм — Зображення з програми

Earth

Метаморфізм

Занурюйте глину на кілометр за мільйон років по геотермі 25 K/км, потримайте і підніміть назад: її точка іде по сітці фацій тиск-температура, хлорит поступається біотиту, гранату і ставроліту зі зсувом рівноважних часток, а оскільки швидкість реакції падає в тисячу разів між 600 і 400 градусами, пікова асоціація виноситься на поверхню майже неторканою — трохи сильніше переробленою за повільного підйому. Поглибте занурення за холодного градієнта — шлях піде в блакитні сланці; дайте плутону прогріти неглибоку породу — вона спечеться в роговик; потримайте зразок ізотермічно — його частки релаксують за замкненою експонентою.

Геотермічний градієнт — Зображення з програми

Earth

Геотермічний градієнт

Грійте 40-кілометрову колону кори знизу потоком 30 мВт/м², поки її власна радіоактивність додає ще 45: профіль вигинається, крутий в осадах і пологіший у теплопровідній нижній корі, і через кілька сталих часу плити по 23 млн років лягає на стаціонарний розв’язок у замкненій формі до сотої градуса, а поверхневий потік сягає 75 мВт/м². Уполовиньте теплопровідність осадів — уся кора нижче стане на 180 K гарячішою; подвойте потік знизу — Мохо перевалить за 1300 градусів. Однорідний півпростір після стрибка на поверхні іде за розв’язком через erf. Тепло, що увійшло, народилося і пішло, сходиться із запасеним до округлення.

Інверсії магнітного поля — Зображення з програми

Earth

Інверсії магнітного поля

Пустіть хребет від шести мільйонів років тому до сьогодні за 20 мм/рік і дивіться, як кора відходить від нього смугами, прямими і зворотними, кожна завширшки у швидкість розсування на тривалість свого хрону, тож смуга Брюнес займає 15,6 км на кожному крилі, а весь візерунок дзеркальний відносно осі. Прочитайте профіль магнітометра — суму тонкошарових аномалій усіх смуг, симетричну відносно хребта; подвойте швидкість — смуги і профіль розтягнуться услід; буксируйте датчик удвічі вище — аномалії розмажуться одна в одну. Таблиця хронів і ширини блоків — замкнені формули.