MakarovSuites
Українська
EnglishDeutschРусскийУкраїнськаFrançaisEspañolItalianoPolski
Зв’язок і ліцензії

Earth

Вітер будує дюни

Пустіть вітер над смугою пустельного піску у вечірньому світлі. Напруження зсуву на дні досягає піку трохи навітряніше кожного гребеня, потоку піску потрібна довжина насичення, щоб його наздогнати, течія відривається за кожним гребенем, а підвітряний схил осипається під кутом природного укосу, — тож мала брижа на рівному покриві росте рівно зі швидкістю лінійної теорії, а дві дюни йдуть за вітром приблизно зі швидкістю Багнольда q/H, видуваючи покрив між ними до скелі. Послабте вітер нижче порогу — ніщо не рухається; намочіть пісок, щоб підняти поріг; пустіть зворотний вітер на частину року — дюни стануть; поставте кам’яну стіну впоперек вітру. Періодична смуга зберігає кожну піщинку.

Вітер будує дюни — Зображення з програми
Зображення з програми

Що відбувається

Періодична смуга піску завдовжки 256 м у 512 комірках. Напруження зсуву на дні tau0 (1 + F^-1[(A|k| + iBk) h^]) з A = 3,2 і B = 0,3 над обвідною дна, кожна бульбашка відриву заповнена до своєї тіньової лінії 14°, і напруження всередині неї дорівнює нулю. Насичений потік росте з надлишком напруження над порогом (десята частина sqrt(rho_s g d/rho), підвищувана вологістю), потік релаксує до нього на 0,5 м точно комірка за коміркою із замиканням за періодом і ніколи не бере більше, ніж лежить у комірці над скелею. Дно йде за балансом Екснера; схили, крутіші за 34°, осипаються. Явні кроки в тисячну року; одна секунда — рік при масштабі часу 1.

Що спробувати

Виростіть дюни з покриву з брижами і порівняйте ріст із лінійною теорією; дивіться, як ідуть дві дюни; послабте вітер нижче порогу; намочіть пісок; пустіть зворотний вітер; поставте стіну.

Модель та її обмеження

Одновимірна смуга, лінійне ядро напруження з геометричною тіньовою лінією, один розмір зерна, без рослинності й кірки. Швидкості — цього ідеалізованого поля дюн.

Рівняння модуля
Рівняння
τ = τ0·(1 + IFFT[(A|k| + iBk)·FFT h]),  τ = 0 in the separation bubble
q_s = Q·(τ/τ0 − r)/(1 − r),  r = (u*_t/u*)²
l_s·dq/dx = q_s − q,  ∂h/∂t = −∂q/∂x,  slopes ≤ 34°
σ(k) = Q·k²·(B − A·k·l_s)/((1 + (k·l_s)²)·(1 − r)),  c ≈ q_crest/H

Інші експерименти

До каталогу
Загальна циркуляція атмосфери — Зображення з програми

Earth

Загальна циркуляція атмосфери

Розкрутіть атмосферу планети зі стану спокою й подивіться, як комірки Гадлі виростають із тропіків, доки замкнена формула Гелда й Гоу не скаже, що вони мають зупинитися: повітря, що піднімається на екваторі, зберігає свій момент імпульсу на шляху до полюса, тож верхній вітер стає рівним Ω·a·sin²φ/cos φ — субтропічним струменем, — а комірка сягає лише так далеко, як дозволяє побудова рівних площ: 26,5° для Землі, а не 28,8° формули малих кутів. Під нею пасати переходять у західні вітри там, де велить баланс моменту імпульсу, і їхні моменти сил взаємно компенсуються. Сповільніть планету — і комірки розширяться до полюсів; зупиніть її — і одна комірка заповнить кожну півкулю зовсім без зонального вітру. Змістіть нагрівання на шість градусів на північ — і висхідний потік стрибне до 21°, а зимова комірка стане в сто разів сильнішою за літню, як виявили Ліндзен і Гоу; запустіть сезони — і ВЗК гойдатиметься на 18° в кожен бік із запізненням на два місяці.

Сезонний мусон — Зображення з програми

Earth

Сезонний мусон

Простежте за південноазійським узбережжям протягом року. Те саме сонце гріє мілку сушу й глибоке море, але суша відповідає за лічені дні, а море — із запізненням на два місяці, як і кажуть замкнені формули підсилення 1/sqrt(1+(ωτ)²) і запізнення atan(ωτ). Їхній контраст приводить у рух перекидний вітер; дмучи на сушу, він приносить вологу морського повітря, а прихована теплота дощу посилює ту саму циркуляцію, що його принесла. Тому мусон не наростає плавно: щойно вплив на сушу стає додатним, дощ за тиждень перетворюється на зливу, з моря насуваються темні хмари й громадяться біля пагорбів, рисові поля заливає, і вони зеленіють; мусон тримається до осені, доки вплив не опуститься нижче складки R_c = −M²/(4Dκ). Затримайте сезон — і узбережжя стає бістабільним: вологий нагін перемикає його у вологий стан, а зниження нагріву чи вологості за поріг за замкненою формулою висушує його назавжди. Баланс вологи сходиться з точністю до округлення.