MakarovSuites
Українська
EnglishDeutschРусскийУкраїнськаFrançaisEspañolItalianoPolski
Зв’язок і ліцензії

Earth

Океан і атмосфера: Ель-Ніньйо

Дивіться, як Ель-Ніньйо приходить і відходить в екваторіальній частині Тихого океану, розкритій від Індонезії до Перу: пасати наганяють теплу воду на захід і піднімають холодний термоклин на сході; нагрійте схід — і пасати слабшають, термоклин вирівнюється, і схід нагрівається ще сильніше — зворотний зв’язок Б’єркнеса, — а повільне розряджання об’єму теплої води приблизно за півтора року перетворює подію на Ла-Нінья. Нижче критичного зв’язку за замкненою формулою коливання згасає, при ньому воно не росте й не згасає, і його період дорівнює 2π/ω з лінійних власних значень, вище нього встановлюється граничний цикл з амплітудою слабконелінійної теорії. Пошліть сплеск західного вітру або зашумлену атмосферу і дивіться, як дощові хмари зміщуються на схід; вимкніть атмосферу — і коливання зникне.

Океан і атмосфера: Ель-Ніньйо — Зображення з програми
Зображення з програми

Що відбувається

Осцилятор перезарядки Цзіня в місяцях: аномалія температури поверхні моря на сході T (індекс Ніньйо) і аномалія глибини термоклину на заході h_W підкоряються dT/dt = R·T + γ·h_W + γ·ξ − ε·T³ і dh_W/dt = −r·h_W − α·(b·T + ξ) з відгуком нахилу Б’єркнеса b = μ·30 м/К, R = γ·b − c, γ = 0,03125 К/(м·місяць), згасанням c = 1/2 на місяць, перезарядкою r = 1/8 на місяць, α = 1/16 на місяць і ε = 0,01 на К² на місяць; ξ — вплив напруження вітру в метрах нахилу: тримісячний сплеск західного вітру 12 м і необов’язковий щомісячний шум із фіксованим зерном. Аномалія глибини на сході дорівнює h_W + b·T + ξ відносно середніх глибин 150 м на заході і 50 м на сході; циркуляція Вокера йде за зональним градієнтом температури. Лінійні власні значення σ ± iω, σ = (R − r)/2, дають 2π/ω = 3,6 року при μ = 0,70 і відсутність росту при μ_c = (c + r)/(γ·30 м/К) = 2/3; вище цього кубічний член утримує граничний цикл з амплітудою √(4σ/(3ε·Re w1)) ≈ 2,04 К. RK4 з кроком 1/32 місяця; тіньовий стан, що переноситься точною матричною експонентою, показує відхилення від лінійної теорії за кожен цикл.

Що спробувати

Дивіться, як установлюється типовий цикл Ель-Ніньйо; опустіть зв’язок нижче нейтрального значення і дивіться, як він згасає, поставте його нейтральним — і він тримається; пошліть сплеск західного вітру або ввімкніть шум і дивіться, як дощ зміщується на схід; вимкніть атмосферу — і коливання зникне.

Модель та її обмеження

Двозмінний осцилятор перезарядки з однією температурою на сході й однією глибиною термоклину на заході: без сезонів, без просторових хвиль, без реальних рядів вітру. Період і сила подій належать цій моделі; реальний календар ENSO і його регіональні наслідки не передбачаються. Поля поверхні моря, термоклину і хмар уздовж розрізу малюються за цими двома числами.

Рівняння модуля
Рівняння
dT/dt = R·T + γ·h_W + γ·ξ − ε·T³,  R = γ·b − c,  b = μ·B
dh_W/dt = −r·h_W − α·(b·T + ξ),  h_E = h_W + b·T + ξ
λ = σ ± iω,  σ = (R − r)/2,  ω² = γ·α·b − ((R + r)/2)²,  μ_c = (c + r)/(γ·B)
|T| = √(4σ/(3ε·Re w1)),  x(t) = e^(A·t)·x0,  P = Φ·P·Φ^T + q·ψ·ψ^T

Інші експерименти

До каталогу
Енергетичний баланс Землі — Зображення з програми

Earth

Енергетичний баланс Землі

Простежте кожен ват сонячного світла крізь стовп повітря, що стоїть на зрізі Землі в темній залі обсерваторії. Лампа-сонце дає 340 Вт/м²; шар хмар і земля відсилають 30 % назад у космос, повітря поглинає третину решти, а тридцять сірих шарів передають інфрачервоне випромінювання вгору й униз. Почніть зі стовпа, замороженого до 170 К або гарячого до 360 К, і подивіться, як обидва встановлюються на одній радіаційно-конвективній рівновазі близько 288 К: критичний вертикальний градієнт до тропопаузи на висоті близько 9 км, 350 Вт/м² зустрічного випромінювання, 123 Вт/м², винесених угору конвекцією, 237 Вт/м², що йдуть із верхньої межі. Вимкніть конвекцію — і земля нагріється до 332 К; приберіть повітря — і вона охолоне до Te; один непрозорий шар дає 2^(1/4) Te. Подвойте CO2 — 3,7 Вт/м² впливу й 1,2 К потепління, 2,8 К, якщо водяна пара йде слідом; замініть ліс на пустелю чи океан і подивіться, як поверхня встановлюється за тижні або роки.

Лід і зворотний зв’язок альбедо — Зображення з програми

Earth

Лід і зворотний зв’язок альбедо

Дивіться на крижані шапки планети у світлі її сонця: кожна широтна смуга поглинає сонячне світло за своїм альбедо, випромінює в космос і ділиться теплом із сусідами. Нинішнє сонце ставить кромку льоду біля 66 градусів; повільно послаблюйте його — і кромка повзе до екватора, доки при дев’яти десятих нинішнього світла яскравий лід не почне відбивати стільки, що вся планета замерзне одним стрибком. Знову посильте сонце — і снігова куля лишиться мерзлою далеко за точкою, де замерзла, відтанувши лише понад шість п’ятих. Зробіть лід і воду однаково темними — і зворотного зв’язку немає: рівновага тоді — замкнений розв’язок P2 у кожній смузі.

Кругообіг вуглецю — Зображення з програми

Earth

Кругообіг вуглецю

Простежте кожен петаграм вуглецю на музейному рельєфі Землі: димарі спалюють викопний вуглець у повітря, ліс поглинає його й скидає в ґрунт, ґрунт видихає його назад тим швидше, чим тепліше стає світ, а океан його розчиняє — спершу тонкий поверхневий шар, чия буферна хімія бере лише десяту частину того, що обіцяє його розмір (фактор Ревелла), потім упродовж століть глибинний океан. Відтворіть індустріальну епоху: 667 ПгC до 2025 року доводять CO2 до 426 ppm, і 47 % ще лишаються в повітрі; утримайте викиди — і CO2 перевищить 580 ppm до 2100 року, досягніть нульових нетто-викидів у 2050 році — і він опуститься до 329 ppm. Випустіть той самий вуглець одразу або протягом двох століть, вирубайте ліс і подивіться, як кругообіг знову його розподіляє: поруч показано багатоекспоненційний відгук лінеаризованого кругообігу, його рівноважний розподіл і точний баланс вуглецю.