MakarovSuites
Українська
EnglishDeutschРусскийУкраїнськаFrançaisEspañolItalianoPolski
Зв’язок і ліцензії

Math

Гіперболічна геометрія

Диск Пуанкаре і гіперболоїд: замощення, яким ніколи не тісно, що ковзають ізометріями.

Гіперболічна геометрія — Зображення з програми
Зображення з програми

Що відбувається

На підлозі - диск Пуанкаре: вся гіперболічна площина всередині кола, до краю - нескінченно далеко. Правильний p-кутник по q у кожній вершині замощує її, коли 1/p + 1/q < 1/2 - {7,3}, {5,4}, {4,5}, {3,7}, - і замощення тут побудоване відбиттям центральної плитки через її ребра, нічого не розставлено руками. У всіх плиток одна площа - кутовий дефект (p − 2)π − 2πp/q, а число плиток у шарі росте геометрично: це і є кривина −1. Замощення тече: мебіусів зсув ковзає ним, плитки спливають від краю і йдуть назад, і жодне ребро не змінює своєї гіперболічної довжини. Угорі ті самі плитки, підняті на гіперболоїд x² + y² − t² = −1 - та сама площина, інша модель, - і лінії з точки проєкції зв'язують плитку з її образом.

Рівняння модуля
Рівняння
{p, q} замощує гіперболічну площину, коли 1/p + 1/q менше за 1/2   (дорівнює: евклідова; більше: сферична)
cosh R = cot(π/p) · cot(π/q)   (радіус описаного кола плитки)
площа = (p − 2)π − 2πp/q   (кутовий дефект; кривина −1)
d(z, w) = 2 artanh |(z − w) / (1 − conj(z) w)|;   z → (z − a)/(1 − conj(a) z) зберігає відстань
гіперболоїд:  x² + y² − t² = −1,  d = acosh(t t′ − x x′ − y y′)

Інші експерименти

До каталогу
Вузли — Зображення з програми

Math

Вузли

Торичні вузли й зачеплення: трилисник, п'ятилисник, зачеплення Соломона і перетини, яких картинці не позбутися.

Лінійні перетворення — Зображення з програми

Math

Лінійні перетворення

Увесь простір, деформований матрицею: одиничний куб несе визначник і вивертається навиворіт через нульовий об'єм, одинична куля стає еліпсоїдом сингулярних чисел, а власні вектори - стрижні, що не обертаються.

Власні вектори — Зображення з програми

Math

Власні вектори

Досліджуйте степеневу ітерацію: повторне множення може вирівняти вектори з домінуючим власним вектором. Порівняти виміряну кутову похибку з асимптотичним спектральним співвідношенням і перевірити коефіцієнт Рейлі для симетричних матриць.