MakarovSuites
Українська
EnglishDeutschРусскийУкраїнськаFrançaisEspañolItalianoPolski
Зв’язок і ліцензії

Math

Інтеграл, зібраний руками

Заповни область під кривою смугами й дивись, як росте їх число: усе вирішує те, звідки кожна бере висоту, і трапеція, що йде по кривій, рівно вдвічі гірша за прямокутник із серединою, який по ній не йде. Потім знак: інтеграл синуса за період дорівнює нулю, а площа між ним і віссю — чотирьом.

Інтеграл, зібраний руками — Зображення з програми
Зображення з програми

Що відбувається

Наріжте відрізок на смужки, задайте кожній висоту, додайте — це інтеграл до будь-яких правил для первісних, і панель будує його смужка за смужкою. Ліва і права висоти помиляються пропорційно ширині смужки; середина і трапеція — як її квадрат, у протилежні боки, тож істина затиснута між ними; дві частини середини на одну частину трапеції — правило Сімпсона, точне на будь-якій кубічній. Нижче накопичена сума малює первісну, і її нахил — сама функція: основна теорема побачена, а не доведена. Змінюйте правило й число смужок і читайте похибку проти точної площі.

Рівняння модуля
Рівняння
сума Рімана: n смужок шириною h, на кожній висота, додати
ліве/праве: похибка ~ h;  середні точки ~ h² з +h²(b−a)f''/24;  трапеції ~ h² з −h²(b−a)f''/12
Сімпсон = (2·середня точка + трапеція)/3:  похибка ~ h⁴, точний для кубічних многочленів
F(x) = ∫ f від a до x,  F' = f

Інші експерименти

До каталогу
Скільки місця займає клітинка — Зображення з програми

Math

Скільки місця займає клітинка

Заміни змінні в інтегралі — з'явиться множник. Це визначник похідної відображення: відношення площі крихітної клітинки до площі її образу, виміряне тут на самих многокутниках. Знак є орієнтацією, а не частиною множника, нульовий визначник означає схлопнуте ребро, а інтеграл |det J| дорівнює площі образу лише за однократного покриття.

Межі замість оцінок — Зображення з програми

Math

Межі замість оцінок

Будь-який інший спосіб рахувати дає число, яке, найпевніше, правильне. Інтервальна арифметика дає пару, яка правильна напевно, і весь предмет — у ціні цього. Ціна зветься залежністю: кожне входження змінної вважається окремою змінною, тож x − x виходить завширшки два. Охоплення належить ФОРМУЛІ, а не функції.

Розріж поверхню — Зображення з програми

Math

Розріж поверхню

Розріж поверхню вертикальною площиною — отримаєш криву, і її нахил є похідною в цьому напрямку. Відклади нахил у полярних координатах: у диференційовної поверхні це рівно коло з градієнтом як діаметром. А одна поверхня тут має обидві часткові похідні, напрямлену похідну за кожним напрямком — і жодної дотичної площини.